Новини

День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

...Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока берегти...
Василь Симоненко


     Цьогоріч Україна вдруге відзначає 8 та 9 травня разом з Європою: 8 травня — День пам'яті та при¬ми¬рен¬ня, 9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. В історії людства є події, які живуть у пам'яті поколінь. Однією з них є Друга світова війна 1941-1945 років. 71 рік віддаляє нас від тих страшних подій, коли проливалася кров на нашій рідній землі і, нарешті Україна була визволена від фашизму. Виросли нові покоління людей, що не знають горя та страждань війни. Але не заростають стежки до могил солдатів, партизанів і підпільників та мирних жителів, які віддали своє життя за святу справу. На території Ржищева під час війни загинуло 3918 рядових та сержантів, а до Німеччини вивезено було 6203 чоловік. Скільки горя, мук, крові, життів людських за цими цифрами. Щороку в травні ми відзначаємо День перемоги. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами.
     4 травня 2016 року в міському територіальному центрі соціального обслуговування відбулася зустріч поколінь з ветеранами, учасниками бойових дій та дітьми війни, присвячена 71-й річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні «Вклонімося великим тим рокам». Співорганізатором заходу став Ржищівський міський відділ культури і туризму і це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим. Ведуча і автор сценарію Леляк Л.П., головний спеціаліст відділу.
     На даній зустрічі ми прогорнули сторінки історії, сторінки трагічні, наповнені болем і сльозами, сторінки вдячності і поваги до тих, хто пройшов війну та скорботи за тими, хто не повернувся з війни. Було запрошено учасників Другої світової війни Петренка В.Б. та Паська А.М., учасника війни в Чехословаччині, голову міської громадської організації воїнів-інтернаціоналістів Тугая В.Р. та учасника АТО Ломідзе С.В. Їх розповіді очевидців вражають і серце кожного стискалося від невимовного жалю за рано загиблими молодими хлопцями – побратимами воїнів, за старенькими, що пройшли всі поневіряння війни і відбудову, а тепер доживають свій вік у нужді. Петренко В.Б. розповів про те, як йому чотирнадцятирічному хлопцю і ще шістьом його одноліткам довелося розміновувати міни в Ржищеві та навколишніх селищах. Володимир Борисович був тяжко поранений в голову і до цього часу носить в собі осколки мін. Все своє життя він тяжко працював. Тільки в Ржищеві він власноруч збудував 500 будинків і стільки ж в навколишній селах. Документи втрачені, здоров`я теж і тепер, коли мізерної пенсії ледь вистачає на продукти у нього немає змоги придбати необхідні ліки. Пасько А.М. підлітком був висланий в Германію і там тяжко працював в німецькій господі, а потів за спробу втечі був переведений в концтабір і лише завдяки в`язням з Польщі, які пожаліли хлопця і підгодовували від вижив і в післявоєнний час здійснював службу в Червоній Армії. Учасник АТО Ломідзе С.В., молодий хлопець, не маючи військового досвіду був учасником бойових дій на Сході і очевидцем, коли наших хлопців похапцем масово хоронили в котлованах виритих екскаватором. Страшні реалії війни і їх наслідки і найстрашніше те, що війна продовжується і гинуть і далі молоді хлопці і мирні жителі України. Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина має багату історію, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробування і не скорилася. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів та надавала допомогу народам, які потребували захисту та підтримки. На зустрічі прозвучали авторські вірші у виконанні ржищівчан поетів-аматорів Дегтярьова Б.С., Гуленко В.Р., Бусленко С.І., Сторчоуса М.О., Леляк Л.П. та прозвучали пісні у виконанні аматорського фольклорного ансамблю «Любисток» (керівник Козлюк Т.П.), групи аматорського академічного хору МБК, яким керував заслужений артист України Тищенко В.О. Для кожного з нас ветерани Другої світової війни є і завжди будуть взірцем подвигу, мужності, любові в ім’я мирного життя на рідній українській землі. Сьогодні їх ратний подвиг наслідує молоде покоління, якому випало боронити свою країну від чергового агресора, що віроломно посягнув на цілісність і незалежність України. Сьогодні Україна переживає найдраматичніші сторінки нашої історії. Оскільки проходять військові дії на Сході країни. Ніхто і ніколи не чекав, що у мирний час нам, українцям, прийдеться відстоювати незалежність та цілісність нашої держави. Тому нині легкодухість не припустима, адже у зоні АТО гинуть наші земляки. Наша держава належно вшановує своїх синів, своїх Героїв. Переконана, що наші земляки, які нині перебувають в зоні АТО з честю і гідністю виконають свій громадянський обов’язок та повернуться до рідних домівок переможцями.
     7 травня 2016 року в Ржищівській бібліотеці для дітей завідуюча бібліотеки Слободяник Н.М. провела історичний екскурс «У цей травневий день з учнями молодших класів загальноосвітньої школи 1-2 ступенів Всі учасники зустрічі мали на грудях червоні маки — символ, який завжди був пов'язаний із війною та військом, знаком пам'яті про тих, хто боронив і боронить нашу землю, віддаючи своє життя за майбутнє. З одного боку — це квітка маку, а з іншого — кривавий слід від кулі. Бібліотечна зала теж була відповідно оформлена — виставковою експозицією «День пам`яті та надії», книжковою виставкою та червоними маками, перевитими чорною стрічкою. Поруч із ними розміщуються дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло: «Пам'ятаємо. Перемагаємо». На жаль, сьогодні в Україні знову війна. Та монумент Вітчизни-матері вбрався у вінок із червоних маків. В ці дні під час урочистостей поруч сиділи ве¬те¬ра¬ни УПА, ве¬те-ра¬ни радянської армії та представники батальйонів, які сьогодні воюють в АТО. Вони разом вша¬ну¬ва¬ли пам'ять людей, що віддали життя за Україну та її незалежність. Сьогодні Україна стала інакшою, оновленою, світлішою... ПАМ'ЯТАЄМО та ПЕРЕМАГАЄМО!
     10 травня 2016 року в міському територіальному центрі соціального обслуговування пройшов культурно – просвітницький захід «Пелюстками троянд відлітають літа». Цей захід був присвячений Дню Матері – святу людей, з якими пов’язана доля кожної людини. 58 ржищівчан прийшли на цю зустріч, в тому числі 34 людина поважного віку із числа осіб, котрі перебувають на обліку у територіальному центрі з них 8 матерів багатодітних родин. Співорганізатором заходу став Ржищівський міський відділ культури і туризму.
     Щороку в травні, після Великодніх дзвонів, коли неба блакить наповнюється пташиним співом, коли у трави і квіти вбирається земля, із весняним подихом приходить до нас найпрекрасніший день – Свято Матері. …«Мама»… це слово росте з нами тихо і просто, як росте калина, як зацвітають мальви, як сходить сонце, як вимовляється вечірня молитва… Кожна жінка – це у першу чергу матір. Материнська любов сама безкорислива, а сила материнської любові ще не пізнана до кінця, хоч оспівана у сотнях, а може, тисячах поетичних творів. Наші пращури прославляли Богинь-Рожаниць, Жінку-Матір, Берегиню. Любов і пошана до матері були наскільки великими, що існував культ Матері, Землі-рожаниці. Древні слов’яни казали: «не обманюй – земля чує», «люби, як земля любить»... Археологи і донині знаходять вирізьблені з каменю древні жіночі фігури культового значення. За мотивами трипільської культури пам`ятники таких жіночих фігур прикрашають парк Трипільської культури і у нас в Ржищеві.
     Ні на землі, ні в безмежному Всесвіті немає прекраснішого і коштовнішого дару ніж дар Життя! Дітей, яких жінки виношують під серцем, вони люблять понад усе на світі. У них вони знаходять радість, ними пишаються, ними живуть. А подарунки від дітей та виготовлені руками дітей є найдорожчими для матері. У програмі заходу, що підготувала ведуча і автор сценарію Леляк Л.П., головний спеціаліст відділу прозвучали пісні у виконанні учнів Ржищівської дитячої музичної школи (клас викладача Пасеки О.В.) та вокального ансанблю Ржищівського будинку дитячої та юнацької творчості (керівник Слободяник С.), авторські пісні в супроводі гітари Шорохова С., авторські пісні у виконанні Бусленко С.І., пісні у виконанні Костюченка В.В. «Пісню про рушник» (сл. А.Малишка, муз. П. Майбороди), Леляк Л.П. «Пісня про матір» (сл.Д.Олійника).
     Крім пісень про маму і Україну, прозвучали молитви за воїнів, вихідців з Ржищева, котрі нині перебувають в зоні АТО, а також і жартівливі пісні. В програмі концерту взяла участь група бувшого аматорського академічного хору МБК, які виконали для своїх односельчан пісні «Мамина коса»» і «Летить галка через балку». З словами вітання і подяки колективу художньої самодіяльності і адміністрації територіального центру виступила начальник управління соціального захисту населення Юхименко Н.В. А на закінчення зустрічі всі разом молилися за Україну, за її героїв – захисників і заспівали «Многії літа»
     13 травня 2016 року родина Ніни і Сергія Данеліїв надали благодійну допомогу раді ветеранів: в своєму кафе вони приготували обід на 16 осіб - для ветеранів, учасників бойових дій та дітей війни, батьки яких загинули під час Другої світової війни та їх імена викарбувалі на меморіальних плитах біля пам`ятника воїнам-визволителям в парку ім.Т.Г.Шевченка м.Ржищева. Співорганізатором свята – зустрічі “Пам`ять серця “ став Ржищівський міський відділ культури і туризму. Ведуча і автор сценарію Леляк Л.П., головний спеціаліст відділу. На зустріч запрошено: Цілуйко Лідію Феоктистівну – (батько загинув під Ленінградом); Антощенко Лідію Петрівну – дитина війни. Свідок подій, що відбувалися в Ржищеві під час німецької окупації; Антіпову Ніну Юхимівну – працювала медсестрою; Дудку Ніну Михайлівну –– працювала викладачем профліцею №28 в післявоєнний час; Линника Володимира Даниловича – дитина війни; Тріщун Ніну Миколаївну – дитина війни, батько помер від тяжких поранень у післявоєнний час; Терещенка Миколу Анатолійовича- дитина війни батько загинув під час Другої світової війни; Керусенко Ніна Дмитрівна – дитина війни батько загинув під час Другої світової війни; Котко Борис Андрійович (батько похований в Германії ( донька їздила на могилу діда); Тугай Василь Романович -голова громадської організації воїнів-інтернаціоналістів, батько помер від тяжких поранень у післявоєнний час; Петренко Володимир Борисович – свідок катувань ржищівчан в урочищі Крутий Вивіз; Гуленко Валентина Радіоновна – дитина війни; Пасько Андрій Михайлович – учасник Другої світової війни; Волков Єгор Михайлович- учасник бойових дій, розміновував після війни; Баранцова Олена Сильвестрівна, вдова фронтовика; Музира Лідія Іванівна, учасник війни, медсестра, працювала в лікарні.
     Ми, ті, що народилися у післявоєнні часи, низько-низенько вклоняємося всім учасникам бойових дій і дітям війни за золотаве сонце, яке сходить в ранковій росі, за квітучі сади, урожайні поля, за життя, яке ось уже 71 рік буяє на нашій землі.
     МоргунЛ.М., голова громадської організації ветеранів м.Ржищева привітала присутніх з Величним святом – Днем Перемоги та .
Своїми спогадами ділилися ветерани війни Волков Є. М., який служив у 74-му запасному стрілецькому полку, полк зв'язку Орловського військового округу, інвалід 1 групи, розміновував після війни; Петренко В. Б. – свідок катувань ржищівчан в урочищі Крутий Вивіз; Пасько А. М. – про те як після війни довелося здійснювати охорону та конвой військовополонених,які працювали по відбудові; Цілуйко Л. Ф. – розповіла про те, що батько працював до війни секретарем обкому партії і йому вдалося вивезти родину в Туркестан, про тяжке життя на чужині і могилу батька, яку вдалося провідати після війни. Тріщун Н.М. розповіла про тяжке життя у післявоєнний час: як невдовзі після війни помирає батько і вдовина доля переслідувала не тільки її матір, але й вона сама рано поховала чоловіка і виховувала двох синів сама. Гуленко В.Р. прочитала власний вірш про подвиг і сьогодення Петренка В.Б. та й сам Володимир Борисович розповів неймовірні історії про те як він тягав міни, про тяжкі поранення і працю. Розповіді цих людей трагічні і водночас насичені любов`ю до України, до рідного Ржищева, до рідних людей.
     Кожна українська родина втратила когось із рідних у Другій світовій війні. Якби повести розповідь про кожного з них, то була б написана багатотомна епопея. І вслухаючись в передзвін їх орденів і медалей – ніби перекличка тих далеких фронтів, ніби голоси бойових побратимів. В записі прозвучали воєнні пісні часів Другій світовій війни. Тай самі присутні з великим задоволенням теж співали ці пісні. Перемога. Для кожного, хто пережив роки війни, це слово було наижаданішим, наисолодшим. Перемога. У цьому слові і радість повернення додому, і сльози матерів, які так і не діждалися своїх синів, нелегка доля вдів. Перемога- це і наша пам'ять про тих, хто ціною свого життя врятував життя нам.

...Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока берегти...

Василь Симоненко

       Цьогоріч Україна вдруге відзначає 8 та 9 травня разом з Європою: 8 травня — День пам'яті та при­ми­рен­ня, 9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. В історії людства є події, які живуть у пам'яті поколінь. Однією з них є Друга світова війна 1941-1945 років.  71 рік віддаляє нас від тих страшних подій, коли проливалася кров на нашій рідній землі і, нарешті Україна була визволена від фашизму. Виросли нові покоління людей, що не знають горя та страждань війни. Але не заростають стежки до могил солдатів, партизанів і підпільників та мирних жителів, які віддали своє життя за святу справу. На території Ржищева під час війни загинуло 3918 рядових та сержантів, а до Німеччини вивезено було 6203 чоловік. Скільки горя, мук, крові, життів людських за цими цифрами. Щороку в травні ми відзначаємо День перемоги. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами.

4 травня 2016 рокув міському територіальному центрі соціального обслуговування відбулася зустріч поколінь з ветеранами, учасниками бойових дій та дітьми війни, присвячена 71-й річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні «Вклонімося великим тим рокам». Співорганізатором заходу став Ржищівський міський відділ культури і туризму і це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим. Ведуча і автор сценарію Леляк Л.П., головний спеціаліст відділу.

На даній зустрічі ми прогорнули сторінки історії, сторінки трагічні, наповнені болем і сльозами, сторінки вдячності і поваги до тих, хто пройшов війну та скорботи за тими, хто не повернувся з війни. Було запрошено учасників Другої світової війни Петренка В.Б. та Паська А.М., учасника війни в Чехословаччині, голову міської громадської організації воїнів-інтернаціоналістів Тугая В.Р. та учасника АТО Ломідзе С.В. Їх розповіді  очевидців вражають і серце кожного стискалося від невимовного жалю за рано загиблими молодими хлопцями – побратимами воїнів, за старенькими, що пройшли всі поневіряння війни і відбудову, а тепер доживають свій вік у нужді. Петренко В.Б. розповів про те, як йому  чотирнадцятирічному хлопцю і ще шістьом його одноліткам довелося розміновувати міни в Ржищеві та навколишніх селищах. Володимир Борисович був тяжко поранений в голову і до цього часу носить в собі осколки мін. Все своє життя він тяжко працював. Тільки в Ржищеві він власноруч збудував 500 будинків і стільки ж в навколишній селах.  Документи втрачені, здоров`я теж і тепер, коли мізерної пенсії ледь вистачає на продукти у нього немає змоги придбати необхідні ліки. Пасько А.М. підлітком був висланий в Германію і там тяжко працював в німецькій господі, а потів за спробу втечі був переведений в концтабір і лише завдяки в`язням з Польщі, які пожаліли хлопця і підгодовували від вижив і в післявоєнний час здійснював службу в Червоній Армії.  Учасник АТО Ломідзе С.В., молодий хлопець, не маючи військового досвіду був учасником бойових дій на Сході і очевидцем, коли наших хлопців похапцем масово хоронили в котлованах виритих екскаватором. Страшні реалії війни і їх наслідки і найстрашніше те, що війна продовжується і гинуть і далі молоді хлопці і мирні жителі України. Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина має багату історію, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробування і не скорилася. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів та надавала допомогу народам, які потребували захисту та підтримки. На зустрічі прозвучали авторські вірші у виконанні ржищівчан поетів-аматорів Дегтярьова Б.С., Гуленко В.Р., Бусленко С.І., Сторчоуса М.О., Леляк Л.П. та прозвучали пісні у виконанні аматорського фольклорного ансамблю «Любисток» (керівник Козлюк Т.П.), групи аматорського академічного хору МБК, яким керував заслужений артист України Тищенко В.О.  Для кожного з нас ветерани Другої світової війни є і завжди будуть взірцем подвигу, мужності, любові в ім’я мирного життя на рідній українській землі. Сьогодні їх ратний подвиг наслідує молоде покоління, якому випало боронити свою країну від чергового агресора, що віроломно посягнув на цілісність і незалежність України. Сьогодні Україна переживає найдраматичніші сторінки нашої історії. Оскільки проходять військові дії на Сході країни. Ніхто і ніколи не чекав, що у мирний час нам, українцям, прийдеться відстоювати незалежність та цілісність нашої держави. Тому нині легкодухість не припустима, адже у зоні АТО гинуть наші земляки. Наша держава належно вшановує своїх синів, своїх Героїв. Переконана, що наші земляки, які нині перебувають в зоні АТО з честю і гідністю виконають свій громадянський обов’язок та повернуться до рідних домівок переможцями.

7 травня 2016 року в Ржищівській бібліотеці для дітей завідуюча бібліотеки Слободяник Н.М. провела історичний екскурс «У цей травневий день з учнями молодших класів загальноосвітньої школи 1-2 ступенів Всі учасники зустрічі мали на грудяхчервоні макисимвол, який завжди був пов'язаний із війною та військом, знаком пам'яті про тих, хто боронив і боронить нашу землю, віддаючи своє життя за майбутнє.З одного боку — це квітка маку, а з іншого — кривавий слід від кулі. Бібліотечна зала теж була відповідно оформлена —виставковою експозицією «День пам`яті та надії», книжковою виставкою та червоними маками, перевитими чорною стрічкою. Поруч із ними розміщуються дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло:«Пам'ятаємо. Перемагаємо». На жаль, сьогодні в Україні знову війна. Та монумент Вітчизни-матері вбрався у вінок із червоних маків. В ці дні під час урочистостей  поруч сиділи ве­те­ра­ни УПА, ве­те­ра­ни радянської армії та представники батальйонів, які сьогодні воюють в АТО. Вони  разом вша­ну­ва­ли пам'ять людей, що віддали життя за Україну та її незалежність. Сьогодні Україна стала інакшою, оновленою, світлішою... ПАМ'ЯТАЄМО та ПЕРЕМАГАЄМО!

10 травня  2016 року в міському територіальному центрі соціального обслуговування пройшов культурно – просвітницький захід «Пелюстками троянд відлітають літа». Цей захід був присвячений Дню Матері – святу людей, з якими пов’язана доля кожної людини. 58 ржищівчан прийшли на цю зустріч, в тому числі 34 людина поважного віку із числа осіб, котрі перебувають на обліку у територіальному центрі з них 8 матерів багатодітних родин. Співорганізатором заходу став Ржищівський міський відділ культури і туризму.

Щороку в травні, після Великодніх дзвонів, коли неба блакить наповнюється пташиним співом, коли у трави і квіти вбирається земля, із весняним подихом приходить до нас найпрекрасніший день – Свято Матері. …«Мама»… це слово росте з нами тихо і просто, як росте калина, як зацвітають мальви, як сходить сонце, як вимовляється вечірня молитва… Кожна жінка – це у першу чергу матір. Материнська любов сама безкорислива, а сила материнської любові ще не пізнана до кінця, хоч оспівана у сотнях, а може, тисячах поетичних творів. Наші пращури прославляли Богинь-Рожаниць, Жінку-Матір, Берегиню. Любов і пошана до матері були наскільки великими, що існував культ Матері, Землі-рожаниці. Древні слов’яни казали: «не обманюй – земля чує», «люби, як земля любить»... Археологи і донині знаходять вирізьблені з каменю древні жіночі фігури культового значення. За мотивами трипільської культури пам`ятники таких жіночих фігур прикрашають парк Трипільської культури і у нас в Ржищеві.

Ні на землі, ні в безмежному Всесвіті немає прекраснішого і коштовнішого дару ніж дар Життя! Дітей, яких жінки виношують під серцем, вони люблять понад усе на світі. У них вони знаходять радість, ними пишаються, ними живуть. А подарунки від дітей та виготовлені руками дітей є найдорожчими для матері. У програмі заходу, що підготувала ведуча і автор сценарію Леляк Л.П., головний спеціаліст відділу прозвучали пісні у виконанні учнів Ржищівської дитячої музичної школи (клас викладача Пасеки О.В.) та вокального ансанблю Ржищівського будинку дитячої та юнацької творчості (керівник Слободяник С.), авторські пісні в супроводі гітари Шорохова С., авторські пісні у виконанні Бусленко С.І., пісні у виконанні Костюченка В.В. «Пісню про рушник» (сл. А.Малишка, муз. П. Майбороди), Леляк Л.П. «Пісня про матір» (сл.Д.Олійника).

Крім пісень про маму і Україну, прозвучали молитви за воїнів, вихідців з Ржищева, котрі нині перебувають в зоні АТО, а також і жартівливі пісні. В програмі концерту взяла участь група бувшого аматорського академічного хору МБК, які виконали для своїх односельчан пісні «Мамина коса»» і «Летить галка через балку». З словами вітання і подяки колективу художньої самодіяльності і адміністрації територіального центру виступила начальник управління соціального захисту населення  Юхименко Н.В. А на закінчення зустрічі всі разом молилися за Україну, за її героїв – захисників і заспівали «Многії літа»

13 травня  2016 року родина Ніни і Сергія Данеліїв надали благодійну допомогу раді ветеранів: в своєму кафе вони приготували обід на 16 осіб -  для ветеранів, учасників бойових дій та дітей війни, батьки яких загинули під час Другої світової війни та їх імена викарбувалі на меморіальних плитах біля пам`ятника воїнам-визволителям в парку ім.Т.Г.Шевченка м.Ржищева. Співорганізатором свята – зустрічі “Пам`ять серця став Ржищівський міський відділ культури і туризму. Ведуча і автор сценарію Леляк Л.П., головний спеціаліст відділу. На зустріч запрошено:                                                                                 Цілуйко Лідію Феоктистівну – (батько загинув під Ленінградом);                                                      Антощенко Лідію Петрівну – дитина війни. Свідок подій, що відбувалися в Ржищеві під час німецької окупації;                                                                                                                             Антіпову Ніну Юхимівну – працювала медсестрою;                                                                               Дудку Ніну Михайлівну –– працювала викладачем профліцею №28 в післявоєнний час;                        Линника Володимира Даниловича – дитина війни;                                                                                                       Тріщун Ніну Миколаївну – дитина війни, батько помер від тяжких поранень у післявоєнний час;                                                                                                                                                                            Терещенка Миколу Анатолійовича- дитина війни батько загинув під час Другої світової війни;                                                                                                                                                                 Керусенко Ніна Дмитрівна – дитина війни батько загинув під час Другої світової війни;                                                                Котко Борис Андрійович (батько похований в Германії ( донька їздила на могилу діда); Тугай Василь Романович -голова громадської організації воїнів-інтернаціоналістів, батько помер від тяжких поранень у післявоєнний час;                                                                   Петренко Володимир Борисович – свідок катувань ржищівчан в урочищі Крутий Вивіз;                                                                                                                                                                                  Гуленко Валентина Радіоновна – дитина війни;                                                                                        Пасько Андрій Михайлович – учасник Другої світової війни;                                                                         Волков Єгор Михайлович-  учасник бойових дій, розміновував після війни;                                          Баранцова Олена Сильвестрівна, вдова фронтовика;                                                                                    Музира Лідія Іванівна, учасник війни, медсестра, працювала в лікарні.

Ми, ті, що народилися у післявоєнні часи, низько-низенько вклоняємося всім учасникам бойових дій і дітям війни за золотаве сонце, яке сходить в ранковій росі, за квітучі сади, урожайні поля, за життя, яке ось уже 71 рік буяє на нашій землі.

МоргунЛ.М., голова громадської організації ветеранів м.Ржищева привітала присутніх з Величним святом – Днем Перемоги та .

Своїми спогадами ділилися ветерани війни Волков Є. М., який служив у 74-му запасному стрілецькому  полку,  полк  зв'язку Орловського військового округу, інвалід 1 групи, розміновував після війни;  Петренко В. Б. – свідок катувань ржищівчан в урочищі Крутий Вивіз;  Пасько А. М. – про те як після війни довелося здійснювати охорону та конвой військовополонених,які працювали по відбудові;  Цілуйко Л. Ф. – розповіла про те, що батько працював до війни секретарем обкому партії і йому вдалося вивезти родину в Туркестан, про тяжке життя на чужині і могилу батька, яку вдалося провідати після війни. Тріщун Н.М. розповіла про тяжке життя у післявоєнний час: як невдовзі після війни помирає батько і вдовина доля переслідувала не тільки її матір, але й вона сама рано поховала чоловіка і виховувала двох синів сама. Гуленко В.Р. прочитала власний вірш про подвиг і сьогодення Петренка В.Б. та й сам Володимир Борисович розповів неймовірні історії про те як він тягав міни, про тяжкі поранення і працю. Розповіді цих людей трагічні і водночас насичені любов`ю до України, до рідного Ржищева, до рідних людей.

Кожна українська родина втратила когось із рідних у Другій світовій війні. Якби повести розповідь про кожного з них, то була б написана багатотомна епопея. І вслухаючись в  передзвін їх орденів і медалей – ніби перекличка тих далеких фронтів, ніби голоси бойових побратимів. В записі прозвучали воєнні пісні часів Другій світовій війни. Тай самі присутні з великим задоволенням теж співали ці пісні. Перемога. Для кожного, хто пережив роки війни, це слово було наижаданішим, наисолодшим. Перемога. У цьому слові і радість повернення додому, і сльози матерів, які так і не діждалися своїх синів, нелегка доля вдів. Перемога- це і наша пам'ять про тих, хто ціною свого життя врятував життя нам.

http://www.zoofirma.ru/